ЗОЛОТЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до золотий. Сонечко вранішнє золотеньке, червоненьке, уже.. осяяло все (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 16); Чарочка золотенька; Золотеньке яєчко.
2. у знач. ім. золотенький, кого, чол.; золотенька, кої, жін.; золотеньке, кого, сер., нар.-поет. Пестливе називання кого-небудь (перев. у звертанні). У таких літах один мій родич ще страву у вухо заносив, не сила його ще була, мого золотенького, у ротик вправити (Марко Вовчок, I, 1955, 330);
// ірон. — Ах, золотенький! — скрикнула дівчина. — Але золотенький і діамантовий уже повідомив професорку, що ми сьогодні іменин не справляємо, — скрипуче закінчив Матвій Матвійович (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 62).