ЗОЛОЧЕННЯ

ЗОЛО́ЧЕННЯ, я, сер. Дія за значенням золотити. Використовується [золото] для прикрас, монет, золочення металів, для захисту їх від ржавіння тощо (Курс загальної геології, 1947, 53); Українській архітектурі XVIII ст. властиві мальовничість і колоритність, які досягалися білою пластикою стін, керамічними вставками, багатим ліпним орнаментом, барвистим (зеленим і червоним) фарбуванням дахів, золоченням куполів (Історія УРСР, I, 1953, 383).