ЗОЛІ́ЙНИК, а, чол., розм. Великий (на 2—3 відра) чавун, у якому звичайно гріють воду для зоління білизни. — Хівря вже стара, не здужає зимою на річку ходить з платтям, не здужає золійники носити до жлукта, не одзолить добре сорочок (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 217); Тепер вона варить у горщечках, через 20 років варитиме у золійниках (Любов Яновська, I, 1959, 184).
ЗОЛІЙНИК
Тлумачення слова