ЗОХОТИТИСЯ

ЗОХОТИТИСЯ, очуся, отишся, док., розм. Виявити охоту, бажання; захотіти. — Як брат зохотиться, то й прийдемо, — сказала писарша (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 61); І думала тепер [Мелашка], доручаючи сестрі блискучого гострого серпа: «Хай тільки вона вийде на поле, хай тільки побачить, як люде жнуть, то не втерпить — зохотиться жати» (Любов Яновська, I, 1959, 152); Як вернулась Маруся разом з Василем, то зараз зохотилась платки подавати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 38); — Оце ж мед зохотився везти, та дорогою забувся куди: до вас, чи в комору? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 16); За батька Ремо-Сайфеддіна зохотився бути сам Гасан (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 92).