ЗОБИДЖАТИСЯ

ЗОБИДЖАТИСЯ і ЗОБИЖАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗОБИДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Відчувати образу; ображатися. [Риндя:] Не знаю, як і дякувати вам, швагре… На мене зобиджатись не будете. Віддячу, віддячу (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 255); — Левку, ну чого ти причепився до мене? — з мукою в очах глянула на парубка. — А ніби що? — нарешті зобижається той (Михайло Стельмах, I, 1962, 205); — Ну, коли ви вже так загорділи, так повиростали, що й казок не визнаєте, — трохи ніби зобидившись, відповів Льошці Харитон Макарович, — то поясню вам без усяких казок-приказок (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 79).