ЗНИКАННЯ

ЗНИКА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням зникати. На застосовування нових і на зникання віджилих лексично-стилістичних елементів у говорах української мови, як і інших мов народів Радянського Союзу, впливають певні процеси (Нариси з діалектології української мови, 1955, 16); Огей замовкав, дивиться у вікно на кінематографічну появу й зникання клаптів лісу, ланів, залізничних будівель і рухливий, запалий обрій (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 214); Мисливський хист юних паливод, битих на трудному мистецтві зникання в натовпі з в’язкою бубликів, був відповідно оспіваний у тогочасних піснях і кантах (Юрій Яновський, II, 1954, 195).