ЗНИКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до зникати. Шевченко вважав матерію вічною, не зникаючою.., але такою, що перебуває в русі й розвитку (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 85); Довго проводити буду сумними очами [очима] Подруг моїх легкокрилих зникаючий рій (Леся Українка, I, 1951, 108).
ЗНИКАЮЧИЙ
Тлумачення слова