ЗНИ́ДІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до знидіти;
// у знач. прикм. Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Леся Українка, III, 1952, 124);
// Зів’ялий, чахлий (про рослини). Кілька ще прадідом посаджених яблунь чорніли на садибі дуплами й хилилися до землі зниділими вітями (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 3).
ЗНИДІЛИЙ
Тлумачення слова