ЗНУДЬГО́ВАНИЙ, а, е, розм. Який знудьгувався по кому-, чому-небудь;
// Який виражає нудьгу. Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця знудьговані, з гарячим поблиском, чорні, дикуваті.. очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122).
ЗНУДЬГОВАНИЙ
Тлумачення слова