ЗНОБИТИ, блю, биш; мн. зноблять; недок., перех., розм.
1. рідко. Піддавати дії холоду; простуджувати. — Нащо ж йому у сирій землі лежати, ніжечки знобити (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 127).
2. безос. Викликати дріж, лихоманити.
♦ Ні знобить, ні гріє кому, безос. — зовсім байдуже, ніскільки не турбує. Грицько всміхнувся… — Ну, що тобі до того [як люди живуть між собою], Чіпко? скажи мені, бога ради… Адже тобі від того ні знобить, ні гріє… (Панас Мирний, I, 1949, 274).