ЗНІ́МЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до знімчити.
2. у знач. прикм. Який знімчився. — Я вам пошлю вчителя. Той привчить вас ліпше нашої мови, ніж я. Я… — при тих словах змішалася й урвала. Ніяк було їй перед знімченим українцем признаватися, що колись соромилася своєї мови (Ольга Кобилянська, III, 1956, 369).