ЗНІЯКОВІ́ННЯ, я, сер. Стан за значенням зніяковіти. — Правда ж, чудесна річ [роман]? — сказала дружина.. — Умгу… Я теж, — муркнув Федір Якович і почервонів. Він збоку, одним оком, глянув — чи не помітила дружина його зніяковіння? (Олесь Донченко, VI, 1957, 197); Він подумав, що викладач насміхається з нього. Почуття це викликало в ньому ще більше зніяковіння (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 55).
ЗНІЯКОВІННЯ
Тлумачення слова