ЗНІЯКОВІ́ЛО. Присл. до зніяковілий 2. Хлопець, не зустрівши співчуття в громаді, примовк, притих, зніяковіло топтався осторонь… (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 226); Після засідання правління Дорош прийшов на квартиру, зібрав свої речі і, зніяковіло поморщившись, сказав здивованій Олені: — 3 вашим господарем ми в одній хаті не вживемося, так що піду я собі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 121).
ЗНІЯКОВІЛО
Тлумачення слова