ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Позбавляти самостійності, волі; поневолювати, уярмлювати;
// Підкоряючи собі, своєму впливові, примушувати когось робити що-небудь поза його волею, бажанням. Я дивлюся на тебе, і якийсь жаль хапає мене за серце. Так, немовби я чимось скривдив, зневолив тебе (Іван Франко, VIII, 1952, 390).
2. перен. Оволодівати ким-небудь (про почуття). Миготливо-солодке й водночас болюче передчуття нового, незнаного, що неухильно ось-ось мало прийти, навістило Олену і зневолило її (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 9).