ЗНЕВОЛЕНИЙ

ЗНЕВО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зневолити;
//  у знач. прикм. [Яким:] Може ще день, два — і голосом могучим озветься вся зневолена країна, сонцем ясним наша доля засяє! (Борис Грінченко, II, 1963, 543); Зневолений ведмідь повинен був.. визнати свою неволю. Його прив’язали у дворі до стовпа (Яків Качура, II, 1958, 29).