ЗНЕ́СЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до знести. Все добро, що було сховане в скрині, в кімнаті, в пекарні, в хижці, в коморі, навіть на горищі, — все те було знесене в залу й кімнату (Нечуй-Левицький, I, 1956, 398); Для конспірації, на випадок, якби наскочили поліцаї, був накритий [стіл] найкращими, знесеними «у складчину» стравами (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 33); Три непогодяні [непогожі] ночі носив мене Нот ошалілий На бурунах тих високих, і лиш на четвертий світанок, Хвилею знесений, я італійську землю побачив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 248); Стало відомо, що селище буде повністю знесене і на його місці виростуть нові квартали.. міста (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 29); Недавно знесена панщина, як недорізаний труп, ворушиться і наповняє серця жахом (Іван Франко, VIII, 1952, 7); Ідуть літа крилатою ходою, дзвенить Кремля курантів дивний звук, і, знесений над горем і нуждою, тримають молот міліони рук… (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 51);
// знесено, безос. присудк. сл. Вгорі колись стояв хутір заможної родини Стоянів. У тридцятому Стояна розкуркулено й виселено, а пізніше знесено й хутір (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 97).
2. у знач. прикм. Який знісся, здійнявся вгору. — Настане час, — думав уголос Альоша, — і ми приходитимем один до одного не як вороги, а як друзі, як брати. Побачимо зблизька тоді Олімп, і древні Афіни, і знесений в небо Акрополь (Олесь Гончар, II, 1959, 71).