ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знепритомніти;
// у знач. прикм. Напружуючи всі сили, Галя і товаришки несли попід руки знепритомнілу Тамару (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 200);
// у знач. ім. знепритомнілий, лого, чол.; знепритомніла, лої, жін. Людина, що втратила притомність. Кожної хвилини знепритомнілий міг очуняти і тоді ще з більшою люттю здійснити свій намір (Андрій Головко, II, 1957, 611).
ЗНЕПРИТОМНІЛИЙ
Тлумачення слова