ЗНЕНАВИСТЬ

ЗНЕНА́ВИСТЬ, і, жін. Почуття сильної ворожнечі, недоброзичливості, огиди; ненависть. В оці [мачухи] було стільки лихої втіхи, зневаги та видимої зненависті, що Параскіца терпла вся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 268); Альоша схопився на ноги і, не тямлячи себе з гніву, кусаючи губи з образи й зненависті, плюнув в обличчя Пувичці (Іван Микитенко, II, 1957, 220); Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину. Любов до Батьківщини і зненависть до ворога перемагали в них страх перед смертю (Петро Панч, В дорозі, 1959, 251).