ЗНЕМО́ЖЕНО. Присл. до знеможений 2. Іноді бої тяглися годинами.. Навіть комендори на бронепоїздах — напівголі, богатирського здоров’я матроси — і ті часом не витримували, знеможено падали біля своїх розпечених гармат (Олесь Гончар, II, 1959, 125); Нараз дівчина зупинилась і тихо, знеможено запитала: — Скажіть, куди ми йдемо? (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 20).
ЗНЕМОЖЕНО
Тлумачення слова