ЗНЕХОЧУ, присл., діал. Неохоче. Антосьо усміхнувся, та не тим дитячим, щирим усміхом, що від його аж іскри скачуть, а якось наче знехочу (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 108); — Що це у вас таке веселе? — питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють (Степан Васильченко, II, 1959, 94).
ЗНЕХОЧУ
Тлумачення слова