ЗНЕГО́ДИ, год, мн. (одн. знегода, и, жін.).
1. Злигодні, нещастя. В труді і в поході, В тривожні години, В години найтяжчих знегод Були ми з Москвою (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 9); Повість сумну про нещастя аргейців і власні знегоди Ти розповів нам з умінням (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 201); Незважаючи на всі історичні знегоди і великі випробування, російський, український і білоруський народи зберегли і пронесли через віки свідомість єдності походження, близькості мови і культури, свідомість спільності своєї долі (Тези про 300-річчя возз’єднання.., 1954, 5).
2. розм. Те саме, що непогода. Тільки ті рослини, які добре розкущились, .. здатні протистояти зимовим знегодам (Хлібороб України, 8, 1965, 5).