ЗНЕЦІ́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до знецінити. Малопомітний, знецінений яскравою електрикою, висів над містом місяць (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 407).
2. у знач. прикм. Який знецінився, втратив свою цінність, став менш цінним. У 1924 р. була здійснена грошова реформа — перехід від знецінених грошових знаків до сталої і твердої радянської валюти (Історія УРСР, Л, 1957, 252).