ЗНЕБА́РВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до знебарвити.
2. у знач. прикм. Який став безбарвним, втратив яскравість кольору. Хай спливає в потоках осінній знебарвлений лист (Леонід Первомайський, I, 1958, 217); Місячна ніч над полями, знебарвлений краєвид (Юрій Яновський, II, 1954, 232).