ЗНАПАСТИТИ, ащу, астиш, розм., рідко. Те саме, що занапастити. — Нехай же так важко тобі, як ти знапастив мене! — Тебе і себе, дівчино! (Марко Вовчок, I, 1955, 152); «Доню, доню, в темні нічки Знапастиш ти черевички!» Мати правдоньку казала: Черевички я стоптала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 98).
ЗНАПАСТИТИ
Тлумачення слова