ЗНАМЕНУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. тільки 3 ос., книжн. Відзначатися, відмічатися чим-небудь.
2. заст. Хреститися. Молиться [грек], б’є поклони, зітхає, знаменується до образа богородиці й позад усіх людей виходить з церкви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 363); Дідусь ідуть по улиці, хрестом знаменуються за святую милостиню, а самі жалібно вичитують: Та прожив я свій вік не так, як чоловік (Данило Мордовець, I, 1958, 45).