ЗНАЙО́МСТВО, а, сер.
1. Встановлення між ким-небудь певних стосунків, відносин. При особистому знайомстві з Марією Миколаївною вона дивувала щирим нерозумінням своєї величі (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 43); Їх знайомство відбулось майже чотири роки тому, за дещо незвичних обставин (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 8);
// Певні стосунки, спілкування людей, що знають один одного, знайомі між собою. Дора, кузинка моя, познайомилась з Манею і вже разів кілька відвідувала її, дарма що мати дивилась на те знайомство неприхильно (Ольга Кобилянська, III, 1956, 55); — Чому він [учитель] оминає благородні будинки найкращих парафіян, а водить знайомство з голотою і наймитами економії? (Михайло Стельмах, I, 1962, 269).
При першому знайомстві; Для першого знайомства — зразу ж, при першій зустрічі. Книш стояв перед хазяйкою і, граючи очима, мовив: — Для першого знайомства позвольте похристосатись (Панас Мирний, III, 1954, 84); Це ж сором, ще й який сором — при першому знайомстві показати себе простою селючкою..! (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 49).
2. Коло знайомих. — Якщо ви захочете в Полтаві дістати нових п’єс, то я до ваших послуг. У мене там серед театралів давні знайомства (Олесь Гончар, II, 1959, 169).
3. Одержання певних відомостей про кого-, що-небудь, знань з якоїсь галузі; ознайомлення з чимось. Знайомство з виданням Герцена відіграло велику роль у творчості Шевченка після заслання (Життя і тяг. Т. Г. Шевченка, 1959, 455); Знайомство з досягненнями передової радянської науки, мистецтва і літератури допомагає польському народові у будівництві нового, соціалістичного суспільства (Мистецтво, 5, 1956, 33).