ЗМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змити. З задоволенням я милю й шкребу собі голову, вода стає чорною од бруду, вонючою од змитого поту (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 128); Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди (Максим Рильський, II, 1960, 191); Марне благання! Підхоплений бурею, хвилею змитий, Не спам’ятавшися, мчить він назустріч загибелі власній (Микола Зеров, Вибр., 1966, 200);
// у знач. прикм. Особливу увагу слід приділити.. поліпшенню змитих ґрунтів, а також використанню боліт і надмірно зволожених земель (Колгоспник України, 3, 1961, 5).
ЗМИТИЙ
Тлумачення слова