ЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал.
1. Уявити. А я б і справді з дорогою душею зараз би до вас вибралася, дарма, що тепер північ і надворі негода, яку тільки можна собі змислити (Леся Українка, V, 1956, 72); Важко було.. простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти в часи окупації (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 54).
2. Придумати. Чи можуть кати такі змислити муки, Которих би ти [борець] не стерпів І їм покорився? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 228).