ЗМИРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., рідко, ЗМИРИТИСЯ, змирюся, змиришся, док., розм.
1. Те саме, що примирятися. Не може вона змиритись з неправдою в чоловіковій душі (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 148); Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим. Чіплялась за кожну ниточку сподівання, намагалась думати, що він живий (Яків Баш, Надія, 1960, 284).
2. Ставати смирним, покірніш; скорятися. Співець і воїн батьківщини, він [Ю. Фучік] не змирився і в неволі (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 173).
3. тільки док., рідко. Те саме, що помиритися. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились (Степан Васильченко, III, 1960, 34).