ЗМИ́ЛКИ, ів, мн., розм.
1. Мильна спінена вода, що залишається після прання, миття. Від ночов пахне змилками (Петро Панч, В дорозі, 1959, 125); * У порівняннях. Вириваючись з лотоків, вона [вода] піняво бурувала і гнала вздовж річки білі, як змилки, клубки шумовиння (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 58).
2. Схожий на мильну піну піт, що виступає на тілі стомлених коней. Булана почала приставати. На її спині й запалих боках з’явилися змилки (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 32).