ЗМО́ВНИК, а, чол. Співучасник змови. [Вороній:] Пригадайте, які події сталися недавно. Лише яких-небудь три місяці тому викрита зграя небезпечних змовників (Олександр Левада, Нові п’єси, 1956, 25); Завданням революціонерів Ткачов вважав насильницьке захоплення влади невеликою групою змовників, яка потім згори проведе революційні заходи і таким чином облагодіє народ (Історія СРСР, II, 1957, 242); * У порівняннях. Вони йшли близько одне біля одного, наче змовники, і про щось таємниче розмовляли (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 174).
ЗМОВНИК
Тлумачення слова