ЗМО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до змовник. Цілком можливо, що в таборі існує своя змовницька організація, до неї Яблучко не знайшов дороги (Юрій Яновський, I, 1954, 199); Революційну позицію в гуртку петрашевців займав Спешнєв. Він додержував змовницької тактики, вимагав організації таємного товариства й підготовки повстання проти царизму (Історія СРСР, II, 1957, 186);
// Такий, як у змовника; таємничий. — Вчора був на мосту на вулиці. — Голос у Марка зробився змовницьким, з хитринкою. — Орися крутилася біля Сергія Золотаренка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 9); — Капкан! — сказав Мача і подивився на Юру змовницьким поглядом (Іван Багмут, Щасл день.., 1959, 141).
ЗМОВНИЦЬКИЙ
Тлумачення слова