ЗМО́ВНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до змовник. Соня безшумно просковзнула до свого ліжка. Вона не так боялась розбудити подругу, як почувала себе змовницею (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 268); * У порівняннях. [Фрося:] Що ви там шепочетесь, як змовниці? (Іван Микитенко, I, 1957, 244).
ЗМОВНИЦЯ
Тлумачення слова