ЗМО́РА, и, жін., діал.
1. Виснаження. Вона [дівчина] не вийде, не впаде в покорі Ненависному чужаку до ніг. Вона загине в голоді і зморі, Але здолає ворогів своїх (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 50).
2. Кошмар. Ті сни літали, наче хижі птахи, .. і налягали зморою на груди (Леся Українка, I, 1951, 269); * У порівняннях. Голод — велике слово. Мов грізна змора, стояв він у кождого за плечима (Іван Франко, V, 1951, 375).