ЗМОЛОДУ, рідко ІЗМОЛОДУ, присл. З молодих років, з молодого віку. Сього чоловіка всі поважали змолоду. Як парубкував, поведе чорними бровами — дівчата сохнуть і дуріють; а тепер, як пристарівся, моргне сивим усом — громада й примічає… (Марко Вовчок, I, 1955, 72); [Явдоха:] Отут ще єсть два непосидька… Ну, та тим не диво, вони привикли волочитись ще змолоду: то на лінії, то в Таврії, то на Дону щоліта… (Карпенко-Карий, II, 1960, 107);
// У молоді роки; замолоду. Я таки співуча змолоду була! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 42); Давно колись, ще змолоду, пробувала [Клавда] піднести голову і стати на прю з чорними силами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 453); — Бережи, брат, честь ізмолоду, — Кажуть люди (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 103).
ЗМОЛОДУ
Тлумачення слова