ЗМО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до змочити. Кругле лице її було змочене дощем (Панас Мирний, IV, 1955, 90); — Ранки загояться до завтра. Прикладатиму марлю, змочену в пеніциліні, і все буде гаразд (Олесь Донченко, V, 1957, 341); Біля калюжі на щедро змоченій землі Марія помітила широкі сліди від гусениць (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 119).
2. у знач. прикм. Який змочився; мокрий, вологий. Він з-під ската землю змочену кидає на шлях, вигортає на обочину в травах-споришах… (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 219); Дощ не переставав. Змочена одежа холодила тіло (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 32).