ЗМІЮ́КА, и, жін., розм. Те саме, що змія. Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Марко Кропивницький, II, 1958, 276); * Образно. І ширшають крові, мов океани, плями… То все ворожа кров… «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Володимир Сосюра, II, 1958, 465); * У порівняннях. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 13).
ЗМІЮКА
Тлумачення слова