ЗМІ́ЙКА, и, жін.
1. Зменш. до змія 1. Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 56); * Образно. Блимає вогник, загоряється шнур, і вогняна змійка повзе до машинного відділу (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 110); * У порівняннях. Поперед бігла змійкою дорога (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 107).
2. с. г. Машина для очищення та сортування зерна. Очищають [насіння] на трієрах, віялках-сортувалках, сортувалці-змійці або на складних зерноочисних машинах (Зернові бобові культури, 1956, 31).
3. ав. Фігура вищого пілотажу.
4. розм. Металева застібка, Шкіряна курточка вся в сріблястих змійках (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 141).