ЗМЕТИКУВА́ТИ, ую, уєш, перех. і без додатка, розм. Док. до метикувати. Данилко зразу зметикував причину батькового хвилювання (Петро Панч, Синів.., 1959, 58); Гострий розум у Кузьми Харитоновича: пальця в рот не клади. Не кожний отак швидко зметикує, що й до чого (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 25).
ЗМЕТИКУВАТИ
Тлумачення слова