ЗМЕТНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. Рвучко, стрімко підняти, підкинути вгору. Пробуравлена [кулями] смужка сухої землі одночасно зметнула вгору кілька димків, запорошила йому очі (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 538); * Образно. Вийдуть женці, як солдати, строєм, Пісню зметнуть, як в поході колись (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 51);
// неперех. Те саме, що змахнути 1. Гримнув постріл. Індієць зметнув руками й упав (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 92).
2. перех. Різким рухом змести, скинути щось звідки-небудь. Зметнувши крихти з столу на підлогу, Приник до лампи збуджений Сергій (Микола Бажан, I, 1946, 220).