ЗМЕТЕНИЙ

ЗМЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змести. Товариство зараз же налягло на їжу, на горілку… Не пройшло години, як усе те було зметене (Панас Мирний, II, 1954, 182); Був момент, коли Раєвському здавалося, що ось зараз лави захисників не витримають, будуть зметені ворожим вогнем (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 150); В лютому 1917 року був зметений царський режим (Програма КПРС, 1961, 4);
//  зметено, безос. присудк. сл. Поки не зметено геть стару, прогнилу надбудову, що заражає весь народ своїм гниттям, — до того часу всяка нова поразка підійматиме нові й нові армії борців (Ленін, 9, 1949, 120).