ЗМЕРЗАТИ, аю, аєш, недок., рідко, ЗМЕРЗНУТИ і ЗМЕРЗТИ, зну, знеш; мин. ч. змерз, ла, ло; док.
1. Відчувати холод, страждати від холоду; мерзнути. Марічка перша вмерзала й пускалася бігти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 313); Змерзла ж [Маруся] то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 80); Далі чекати на вулиці було вже неможливо: хлопець дуже змерз (Олесь Донченко, V, 1957, 440); * Образно. Гострий сніг обличчя коле. Зорі змерзли і тремтять (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 349).
2. Холонучи, застигаючи, ставати твердим або перетворюватися на лід. Надворі люто тріщать морози, А він працює і дні і ночі; Краялось серце, вмерзали сльози (Павло Грабовський, I, 1959, 333).
♦ Змерзнути (змерзти) на качан див. качан; Змерзнути (змерзти) на кістку див. кістка.
3. рідко. Гинути, вмирати від холоду, морозу. Це саме було перед різдвом.. А тоді мороз-мороз, так що вона трохи не змерзла на дорозі (Панас Мирний, V, 1955, 335).