ЗМЕ́НШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зменшити. Все село, затоплене місячною повінню, зменшені під високим небом дерева і хати здаються лише картиною (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 75);
// у знач. прикм. Козаки Білоцерківського полку убили полковника Громику, який керував складанням зменшеного реєстру свого полку (Історія УРСР, I, 1953, 249);
// зменшено, безос. присудк. сл. У цьому автобусі.. зменшено шум і знижено температуру в кабіні водія (Наука і життя, 8, 1965, 10).
2. у знач. прикм. Неповний, скорочений або видозмінений (перев. про власні імена).
3. у знач. прикм., грам. Який указує на меншу величину предмета або менший ступінь якості порівняно із звичайною величиною або звичайним ступенем якості. Всі твори І. Манжури.. позначаються особливою ряснотою й багатством зменшених, найчастіше пестливих форм іменників, прикметників, прислівників (Радянське літературознавство, 7, 1965, 41).