ЗМЕГЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал.
1. Жадібно з’їсти (перев. про тварин). Йонька зайшов у чиєсь подвір’я на самому краю хутора, побудив собак, вони скажено рвалися із ланцюгів, готові змегелити Йоньку разом із кожушиною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 89).
2. перен. Знищити. — Був авторитет, а загув… Сагайдак із своїми доярками його змегелив. Чув, яку свиню підклали? (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 215).