ЗЛУПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗЛУПИТИ, злуплю, злупиш; мн. злуплять; док., перех.
1. Здирати, обдирати (кору, шкіру, шкаралупу і т. ін.). Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 188).
2. тільки док., перен., розм. Узяти дуже дорогу ціну, плату. От хоч і цей волосний писар — мало то він злупить за рік з усієї волості! (Степан Васильченко, I, 1959, 96); — Оце вже буде матері на стріху, — неодмінно зітхне Гавриш, злупивши за фейлетон у «Нашій зміні» тридцять карбованців (Яків Качура, II, 1958, 28).
♦ Злупити шкуру (три шкури, сім шкур) див. шкура.