ЗЛОВЖИВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням зловживати. В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу, яка аж кипіла в цій людині, і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 149); Зловживання алкоголем не тільки викликає зайві зморшки на обличчі та зміну кольору носа, але й сприяє глибоким змінам у психіці (Знання та праця, 7, 1966, 7).
2. Провина, зв’язана з незаконними чи злочинними діями. Запідозрити Федора в зловживаннях, за які він міг би боятися відповідальності перед законом, Валентина не могла (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 64).