ЗЛОВМИ́СНИЙ, а, е.
1. Який має злі наміри. [Норма:] Ти сприймав життя як подарунок долі: подарунок, що ні до чого не зобов’язує. Коли ж те саме життя пред’явило тобі рахунок, ти, наче зловмисний неплатник, утік до Європи (Ярослав Галан, I, 1960, 445).
2. Який здійснюється із злим наміром. — Ваше превосходительство, — почав Петров, — я випадково довідався про існування таємного, заснованого із зловмисними цілями товариства в місті Києві (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 427).