ЗЛОВІСНО. Присл. до зловісний. Візник зловісно блиснув очима і повернувся на своєму місці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 300); Полум’я.. шуміло, сичало зловісно, як тисячі гадюк (Володимир Гжицький, Чорве озеро, 1961, 308); На південному заході червоніло небо, зловісно відсвічуючи на білій стіні будинку мерехтливими тінями (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 142); Похнюпившись, стояли тисячі мовчазних жінок. Чуже, темне небо зловісно нависло над ними (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 165).
ЗЛОВІСНО
Тлумачення слова