ЗЛОДІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до злодій 1. Прогнавши думку про злодійський напад, пані Олімпія оберну лосевою увагу на інші тони, що доносилися до неї знадвору (Іван Франко, VII, 1951, 9); Навколо все було тихо. Здавалося, що тут не злодійські шхуни, а мирні рибалки спокійно ловлять плескату камбалу (Олесь Донченко, III, 1956, 357);
// Власт. злодієві. Він украв найкращих собак і втік із поселення. З того часу почалося його злодійське страшне життя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 417); Злодійський погляд.
Злодійський жаргон — таємний жаргон злодіїв. Впадав ..в око деяка перевантаженість повісті [Івана Микитенка «Вуркагани»] злодійським жаргоном (Радянське літературознавство, 4, 1957, 47).
2. Підступний, злочинний. Одна згадка шкільних років пов’язується у мене зі страшною звісткою про злодійське вбивство улюбленця народу Кірова (Юрій Яновський, II, 1954, 17); Ось в похід горністи засурмили, Грізно мчать тачанки по шляху… Гей, тремти, злодійська бандо біла! (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 82).