ЗЛОДІЙКУВАТО, присл. З побоюванням, крадькома. Вітя ість мед швидко, зажерливо, злодійкувато зиркаючи навкруги очима (Степан Васильченко, III, 1960, 332); Він стам бувати у квартирі Вальновських, але якось злодійкувато, крадькома, намагаючись не зустріти Ганниного батька (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 143); Злодійкувато озираючись, через ріку перелетіла сорока (Олесь Донченко, IV, 1957, 175).
ЗЛОДІЙКУВАТО
Тлумачення слова